Статті

Мені як жителю цього Дому треба поставити питання особисто собі: «Наскільки я поважаю свій Дім, дбаю про нього, присвячую себе йому?»

Якщо ми уважно прислухаємось та придивимось до того, що відбувається навколо нас, ми помітимо такі барви та напівтони, які до цього не помічали.

Духовне лікування означає бути здатним зцілювати себе самостійно за допомогою сили безмовності.

Радість – це такий стан душі, коли в ній царить спокій і любов.

Щоб бути миротворцем, потрібно бути умиротвореним, тобто спокійним. Перший крок для цього: по-справжньому дослідити свою душу...

Запитайте себе: «Чи сьогодні ранок був добрим?» Адже мої найперші думки, починаючи з моменту пробудження, впливають на весь наступний день.

Я маю бути пов'язаним з цим благодатним Джерелом, Його любов до душі є безумовною. Він розуміє, як нам важко, і говорить: «Будьте терпимими до себе, але будьте уважними. Не примушуйте себе, але й не будьте лінивими».

На якомусь етапі життя всі ми неодмінно ставимо собі це питання: «Що ж успіх означає для мене?» - навіть якщо це питання залишається в нашій свідомості всього на кілька хвилин! Однак, якщо ми не замислимось над цим питанням глибоко, то скоріш за все ми просто будемо сліпо наслідувати ідеї інших та жити за чужими мірками успіху, про які, як правило, ми дізнаємося ще в дитинстві та переносимо їх потім в своє доросле життя.

Говоріть людям «Доброго ранку!» Ті манери, які іноді здаються застарілими, насправді ніколи не втратять своєї цінності. Посміхайтесь та сяйте, коли вітаєтесь з людьми. Надто часто ми промовляємо ці слова без відчуття, що ранок дійсно добрий. Говоріть «Добрий ранок!» щиро, як добре побажання від всього серця.

Уявіть, що вас викрали для того, щоб позбавити вас від всіх страждань. Ці викрадачі – істина, любов та гумор. Дивлячись вам прямо в очі, Істина нагадує вам про те, що життя – це пригода і не треба сприймати її надто серйозно. Обійнявши вас за плечі, Любов говорить вам, що ваша душа чудова в своєму сліпучому сяйві. А потім з`являється Гумор і розповідає вам ваш улюблений жарт.

У любові багато облич. Турбота та жалість, терпіння й доброта, повага й оцінка – все це виявлення любові, яка виходить далеко за межі просто романтичних стосунків. Однак коли ми не можемо знайти ту «єдину й неповторну» людину, якій можемо повністю довіряти, або коли нам здається, що любов залишає нас, ми помічаємо, як швидко любов змінюється ворожістю, обуренням й жалем, а іноді депресією. В такі моменти ми усвідомлюємо, що не знаємо любові. Якби знали, то прийняття, прощення і вдячність були б нашими супутниками в будь-яких стосунках.

Мої думки – це мій власний витвір. Якщо я захочу, я можу відсторонитись від усвідомлення тіла й спрямувати свої думки до усвідомлення свого вічного «я». Я одержую доступ до спокою й до всіх чудових якостей, які приховані в мені та первинно властиві мені, але виявились забутими з-за надмірно матеріалістичного й обмеженого мислення та поведінки. Я заново відкриваю в собі доброзичливі почуття, які народжуються на основі моїх позитивних якостей.

Подібно до водія, який відповідає за свій автомобіль, я також вчусь спостерігати за тими почуттями, які я транслюю через погляд й слова. Якщо ці почуття залишаються позитивними, повними уваги та поваги, це гарантує мені радісну та спокійну подорож.

Велика сила полягає в тому, щоб, граючи різні ролі на сцені світу, зберігати внутрішнє усвідомлення своєї вічної суті – своєї чистої свідомості, в якій є спокій, істина, світло й любов.

Метафорично душу можна порівняти з мешканцем дому або храму, тобто фізичного тіла. Тіло – це дім для душі. И хоч сама душа не є домом, вона все ж відповідає за його стан, облаштування й атмосферу в домі. Якщо тримати дім в чистоті й піклуватись про нього, то можна жити в комфорті, з усіма зручностями.

Коли я називаю щось проблемою, по суті це значить, що я маю певні труднощі з чимось, кимось або в якійсь ситуації, і я не знаю, що з цим робити. Як швидко я знайду рішення залежить від того, наскільки творчо я буду до всього ставитись.

Іноді наші страхи й тривоги приймають форму надії. Замість того, щоб робити щось, ми просто сподіваємося, що все станеться само собою або навпаки – не станеться! За словом «сподіваюсь» ховається страх...