Радість – це такий стан душі, коли в ній царить спокій і любов. Це глибоке відчуття задоволеності життям. Радість живе всередині кожного з нас і проявляється, коли ми впевнені в тому, що нас люблять. Вона переповнює нас, коли ми приймаємо все те, що дарує нам життя, з відчуттям вдячності. Вона спалахує, коли ми розуміємо, що вчинили вірно, і загасає, якщо наші вчинки недальновидні.

Радість та веселощі – не одне й теж. Веселість обумовлена зовнішніми факторами. Нам весело, коли ми розважаємося, граємо, жартуємо. Радість же – це внутрішній стан, який не залежить від обставин. Коли ми радіємо, відблиск життєрадісності лягає на все, що ми робимо.

Коли в серці живе радість, будь-яка робота приносить задоволення. Вміння радіти – це особлива якість душі, яка допомагає людям пережити важкі часи. Якби радість не жила у нас в душі, наш стан завжди визначався б лише зовнішніми чинниками.

Життєрадісність – особлива прикраса особистості, особлива чеснота, яка допомагає пережити всі печалі та страждання, дає сили впоратися з будь-якими проблемами. Якщо у нас не буде внутрішнього джерела радості, то наше життя буде залежати від інших людей, від чужого болю та щастя, від зовнішніх факторів. Наше щастя буде зникати тоді, коли закінчуються веселощі і печаль проникає у душу.

Якщо у нас є якість життєрадісність, то у важкі часи – на душі буде спокійно і легко. Ми будемо відчувати себе у безпеці.

Коли ми любимі і щасливі, життєрадісність розквітає в нас, подібно до пахучої квітки, а це дарує всім відчуття радості і щастя.

Радість - це природа душі. Як ріки прагнуть до океану, як вогонь тягнеться до сонця, так і душа прагне радості. Коли ми наближаємось до істини, творимо добро, коли ми долаємо труднощі, відкриваємо нове, коли ми вносимо зміни на краще у своє життя та в життя інших людей – нас не залишає відчуття радості. Тоді наша радість не залежить від того, що навколо, - вона зароджується всередині, ми випромінюємо її і створюємо радісний світ навколо.

© Центр Духовного Розвитку.